Хімія 7 клас Росток 53 урок

31 березня

Оксиди в природі. Класифікація оксидів: основні, кислотні, амфотерні оксиди.

Завдання: опрацювати параграф 29 (4 частина) та матеріали сайту, переглянути відеоурок

https://youtu.be/qMkGDvsTBTs?si=8iE2SMA9AhthIY3K

Класифікація оксидів

Оксиди прийнято групувати в залежності від їх здатності реагувати з кислотами і основами. Розрізняють три найважливіші групи оксидів: основні, кислотні та амфотерні. Їх відносять до солетворних оксидів. Існують також оксиди, які називають несолетворними.

• Основні оксиди

Основними називають оксиди, які реагують з кислотами, утворюючи сіль і воду.

Основні оксиди утворюються хімічними елементами — металами. Як правило, ступінь окиснення елемента, що утворює основний оксид, є невисокою: +1 або +2.

Приклади основних оксидів: натрій оксид Na2O, купрум(II) оксид CuO.

• Кислотні оксиди

Кислотними називають оксиди, які реагують з основами, утворюючи сіль і воду.

Кислотні оксиди утворюють елементи — неметали. Наприклад, сульфур(VI) оксид SO3, нітроген(IV) оксид NO2.

Кислотні оксиди можуть бути утворені і металічними хімічними елементами, в яких вони проявляють ступінь окиснення від +5 до +8. Наприклад, хром(VI) оксид CrO3 і манган(VII) оксид Mn2O7.

• Амфотерні оксиди

Амфотерними називають оксиди, які реагують як з кислотами, так і з основами, утворюючи солі.

Амфотерні властивості проявляє цинк оксид ZnO, алюміній оксид Al2O3, берилій оксид BeO.

Якщо металічний елемент має змінну валентність (проявляє кілька ступенів окиснення), то з усіх утворених ним оксидів, амфотерними властивостями володіють ті, в яких цей елемент має проміжну валентність (проміжну ступінь окиснення).

Наприклад, хром може бути двохвалентним, трьохвалентним і шестивалентним.

Амфотерними властивостями володіє саме хрому(III) оксид Cr2O3.

• Несолетворні оксиди

Несолетворними називають оксиди, які при звичайних умовах не взаємодіють ні з кислотами, ні з основами.

Таких сполук всього три: карбон(II) оксид, або чадний газ CO, нітроген(I) оксид N2O та нітроген(II) оксид NO.

Номенклатура оксидів

Для назви сполуки оксиду спочатку вказують елемент, що входить до складу оксиду у називному відмінку, потім додают слово «оксид»:

наприклад: Na2O — натрій оксид, Al2O3 — алюміній оксид.

Якщо елемент, який утворює оксид, має змінну ступінь окиснення (або валентність), то в назві оксиду вказується його ступінь окиснення римською цифрою в дужках відразу після назви (без пробілу).

Наприклад: Cu2O — купрум(I) оксид, CuO — купрум(II) оксид, FeO — ферум(II) оксид, Fe2O3 — ферум(III) оксид, Cl2O7 — хлор(VII) оксид.

Інколи використовують й інші найменування оксидів.

За кількістю атомів Оксигену: якщо оксид містить лише один атом Оксигену, то його називають монооксидом або моноокисом, якщо два — диоксидом або двоокисом, якщо три — то триоксидом або триокисом, тощо.

Наприклад: карбон монооксид CO, карбон двоокис CO2, сульфур триоксид SO3.

Також поширені історично сформовані (тривіальні) назви оксидів, наприклад, чадний газ CO, сірчаний ангідрид SO3, тощо.